О себе

Рассказывать о себе я мог бы долго и многозначительно, но лучше эту небольшую и приятную работу за меня выполнит эта статья:

Biн дарує CМIX людям

Життя—piч дуже цікава. В цьому черговий раз впевнився коли приїхав в навчальний центр «Десна». Сподівався побачіти тут все, але ніяк не...артиста цирку в погонах! Виходить, бойове навчання уживається з акторською практикою, адже за словами начальника ЦКПД Деснянського гарнізону кипітана Анатолія Дідика молодший сержант Сергій Карлангич - частий гість у цьому примищенні. З'ясувати це детальніше я виpiшив в особистій бесіді з воїом - митцем.

Кор.:—Сергію, для початку розкажи, будь ласка, про себе. Як ти взагалі опинився тут, у навчальному центрі для підготовки молодших командирів?

К.С.:— Сам я з Севастополя, там i народился, i в школу пішов, i в армію звідти був призваний. Коли проходив комісію у військлматі за розподілом попав у навчальний центр «Десна», а тут вже було два можливих варіанти розвитку подій - або після півроку навчання піти молодшим командиром в частину, або після перших місяців залишитися в «постійному» складі і бути командиром вже у підрозділі, де сам починав службу. Доля приготувала мені другий варіант.

КОР.: Сергію, а не важко було тобі після сонячного Криму, рідної домівки опинитися одразу у такій далекій Десні? Не було відчуття самотності?

К.С.:—На службу їхав взиму, тому про сонце i не згадував (сміеться), а взагалі мені В цьому питанні було значно легшe, аніж моїм товарищам, що призвались разом зi мною. Те, що можу служити далеко від дому, я розумів ще до призовної комісії. Тому морально себе до цього готував. I коли попав у навчальний ПІдрозділ, вже не так сильно відчував якусь нудоту за домівкою, рідніми. А на рахунок самотності - цю проблему я выключав з самого початку, - все ж таки людина я захарактером весела, комунікабельна, i співрозмовник цікавий. В усякому разі хоча б я один так вважаю.

Кор.:—Так, на рахунок твоїX людських якостей я вже дещо чув від твоїх співслужбовців. Напевно, не важко спілкуватись з оточуючими, коли за плечима Одеське циркове училище i така спеціальність - конферанс'е?

К.С.:—Звичайно, навчання дало свої результаті. Я не можу сказати, що цирк навчив мене жити, але те, що життєвого досвіду в мене побільшало - це факт. Якшо ти конферанс'є, то повинен вміти не тільки спілкуватись з людьми. Коли виходиш перед очі великої кількості глядачів, треба відчувати їx як одне ціле, а вже у цього цілого ловити настрій, зацікавленість. В підрозділі мене вci знають, i я знаю вcix, тому почуваю себе майже як вдома.

Кор.:—Сергію, твої товарищі по службі розповідали мені, що тобі дуже подобається імітувати голоси piзниx політичних діячів. Це твоє xoбі чи професійне надбання?

К.С.:—За час навчання в цирковому училищі я навчився розмовляти мовою державотворців різннх країн, а зараз тільки вдосконалюю вміння. Це скopiше, xoбi, аніж якесь свідоме заняття. Застосовувати його перед глядачами я не хочу, просто не вважаю це за потрібне. У підрозділі, серед товаришів, інша справа. Інколи i теперешніх начадбників «розробляю». Приємно, коли друзі сміються.

Кор.:—А як на рахунок гарнізону? Чи застосовуєш свої вміння за межами частини?

К.С.:—Так, наприклад, у ЦКПД гарнізону люблю представлятя дітям pізнтх казкових геpoїв. Останній раз я був Лісовиком. Дуже приємно, коли діти дивлятъся на тебе веселими, блискучими очима. Про все забуваєш, тільки i залишається - грати СВОЮ роль. Особливо сподобалось бути Дідом Морозом на Новий piк, так приємно роздавати подарунки!

Кор.: — Не важко поєднувати - молодший командир; сценічний працівник?

К.С.:—Можливо, було б важкувато, але дякуючи командуванню все нормалізується. Велику вдячність хочу висловити за це командиру роти старшому лейтенанту Ярославу Довгополу i заступнику командира роти з виховної роботи старшому лейтенанту Анатолію Паршуку. Інколи доводиться не тільки виступати на cцені, а й бути cпіваівтором різних програм. Це буває, як правило, перед святами, коли готуються масові культурні або розважальні заходи, яким треба віддавати багато сил. Тоді для навчання, звічайно залишається обмаль часу, і потрібні самотужки наздоганяти навчальну програму.

Кор.:—Що збираєшся робити після служби? Є якісь плани на майбутнє?

К.С.:—Напевно, спробую знайти роботу за спеціальністю. Не хочу ВІдходити від. людей, бо не знаю, як буду без підтримки.

Кор.:—Дякую за цікаву розмову. Творчих тобі yспіхів, Сергію. Хай на твоєму небосхилі ніколи не згасають зірки посмішок твоїх глядачів i прихильників!

Мол.сержант Максим Праута